Існують значні відмінності міжПарові котли з низьким вмістом азотуі звичайні котли. Основні відмінності полягають у технології спалювання, показниках викидів та вимогах до експлуатації. Крім того, вони сумісні з різними екологічними політиками і не можуть бути просто замінені один одним.
Найбільш важливою відмінністю є концентрація викидів оксиду азоту (NOₓ). У звичайних котлах застосовуються відносно традиційні методи спалювання, при цьому викиди NOₓ зазвичай перевищують 400 мг/м³, що ускладнює відповідність поточним суворим екологічним стандартам. Навпаки, котли з низьким -азотом можуть контролювати викиди в діапазоні 30-80 мг/м³ шляхом оптимізації структури спалювання (наприклад, поетапне спалювання та рециркуляція димових газів) або використовуючи технологію спалювання з попереднім змішуванням, повністю дотримуючись місцевих екологічних вимог.
Конструкція їх системи згоряння також відрізняється. Пальники парових котлів із низьким вмістом{1}}азоту є більш точними, тому потрібен точний контроль співвідношення повітря-паливної суміші та температури згоряння, щоб зменшити утворення NOₓ за високих температур. З іншого боку, пальники звичайних котлів мають відносно просту конструкцію, орієнтовану на теплову потужність зі слабким контролем над точністю горіння.
Крім того, між ними існують відмінності в експлуатаційних витратах і застосовних сценаріях. Парові котли з низьким вмістом-азоту мають вищу початкову ціну придбання, але вони можуть допомогти уникнути екологічних штрафів, а деякі регіони пропонують для них екологічні субсидії. Звичайні котли мають нижчу вартість покупки, але їх більше не можна використовувати в зонах із суворими екологічними нормами. З довгострокової- перспективи парові котли з низьким вмістом азоту більше підходять для сценаріїв, що вимагають безперервної роботи, як-от промислове виробництво та опалення, і стали основним вибором згідно з політичними вказівками.
